Багато із наших відвідувачів запитують про незвичну назву нашого ресторану. Деякі чули про особливі види міражів або оптичних явищ, що називаються Фата-Моргана, деякі пов'язують нашу назву із одноіменним романом письменника Михайла Коцюбинського, який жив на Вінничині. А ще є образ містичного, захмарного замку Фата-Моргана, яскраво змальований у відомій казці Ганса Крістіана Андерсена «Дикі лебеді»:
Коли сонце піднялося вище, Еліза побачила, як у повітрі пливе країна гір з блискучими сніговими вершинами. Посередині над усім здіймався височезний палац з чудовою колонадою, а навкруги росли пальмові ліси та розкішні квіти завбільшки як млинарські колеса.
Вона спитала, чи не є це та сама країна, куди вони летять. Але лебеді похитали головами. Це був чудовий, завжди мінливий, захмарний замок Фата-Моргана, в який не могла потрапити жодна людина.
Еліза вдивлялася пильно, і раптом зникли гори, ліси і замок, а на їхньому місці з'явились двадцять зовсім однакових величезних церков з високими дзвіницями і стрільчастими вікнами. Дівчині навіть здалося, що вона чує звуки органа, але то шуміло море. Церкви начебто були зовсім близько, та раптом перетворилися в цілу флотилію, що пливла під ними. Коли ж Еліза вдивилася, то зрозуміла - це був тільки туман з моря. І весь час змінювалися картини перед її очима, поки вона не побачила ту країну, куди вони летіли...
Що ж то за замок був, і кому він належав? Насправді, Фея Морґа́на, або Фата Морґа́на (від італійського fata - фея) - це чарівниця із легенд про Короля Артура. У різних джерелах її ім'я має багато варіантів написання - Morgan le Fay, Morgana le Fay, Morgane, Morgaine, Fata Morgana та інші.
Фея Моргана ймовірно з'явилася в ранній кельтській міфології (валлійській, зокрема). Епітет Фея вказує, що Моргана була наділена надприродніми здатностями. Навіть саме її ім'я «Моргана» могло бути пов'язане з міфами про Моргенів, або Морганів (Morgens, Morgans, Mari-Morgans), які є валлійськими та бретонськими духами води. За іншими джерелами Моргана пов'язана з уельською богинею Модрон (Modron), яка описана в стародавньому валлійському циклі тривіршів «Тріади острову Британія» (Welsh Triads) як дочка Аволока, короля потойбічного світу (Afallach, king of the Otherworld) і дружина Урієна, правителя Регеда (Urien of Rheged).
У середньовічних романах і легендах Моргану часто представляли як дружину короля Урієна (King Urien) і мати Івейна, Лицаря з левом (Yvain). Загалом, не виключено, що Фея Моргана виникла з образу кельтської богині, підтвердження цьому можна знайти навіть у чотирнадцятому столітті, у поетичному опусі про лицаря Круглого столу, сера Гавейна Оркнійського (Sir Gawain and the Green Knight).
Після нормандського завоювання південної Італії, образ Феї Моргани (Fata Morgana) з'являється і в італійському фольклорі. У середньовічному романі «Floriant et Florete» будинок Моргани «Montegibel» розташований у горах Сицилії. Більш пізній італійський фольклор описує Моргану, що живе на горі Етна. До речі, перші незвичайні міражі, названі «Фата-Моргана» виникли саме на узбережжі Сицилії.
Отже, узагальннений образ Феї Моргани, що змінювався у віках і в різних землях показує нам жінку-чарівницю, цілительницю, здатну змагатися на рівних із правителями цього світу та потойбіччя. Вона була наділена чарівною силою, і була здатна до магічних перетворень. Так, у лицарському романі Томаса Мелорі "Смерть Артура" (Thomas Malory, Le Morte Darthur) про шляхетного короля Артура та його Лицарів Круглого Столу ми читаємо:
І бачучи, що її от-от наженуть, силою своїх чарів, як була, разом з конем, себе й усіх своїх супутників перетворила на кам'яні статуї...
Фея Моргана надихнула багатьох художників минулого і сучасності на створення у своїх роботах її дійсно мінливого, здатного до неймовірних перевтілень загадкового образу.