УкраїнськаРусскийEnglish
 Дівчина Весна

Весняні свята

Разом із пробудженням природи від зимового сну в Україні, починається цикл весняних свят, пов'язаний як із християнством, так і з ще давнішими традиціями та віруваннями. Ці весняні свята супроводжуються особливими піснями та обрядами, хороводами дівчат, забавами дітей, зустріччю птахів, що повертаються з вирію. Образ весни в українців - це образ краси, відродження та сили життя.

Народна уява створила поетичний образ дівчини-весни з вінком квітів, що «десь у садочку шиє сорочку»…

Ой ти веснонько красненька -
Світлоока, чепурненька...
Ой ти весно-чарівнице -
Ніжні квіти у косицях!

14 березня - День Євдокії (Явдохи)

 Ластівки прилетіли

День преподобної мучениці Євдокії (у народі — Явдохи) — свято, що припадає на 1 березня за старим стилем, 14 за новим. Згідно з народною традицією — це перший день весни. За повір'ями, саме цього дня з першою ластівкою з вирію з'являється до нас весна. Побачивши ластівок діти брали у жменю землі, кидали їм услід і говорили: «На тобі, ластівко, на гніздо!» — це щоб швидше весна приходила. У перший день весни селяни вважали своїм обов'язком задобрити Явдоху і покликати весну, показати їй, як на неї чекають.

Господині випікали в цей день обрядове печиво, а діти та й усі інші співали пісень, в яких закликали весну. Цікаво, що і печиво, і пісні називалися веснянками.

Ім'я «Явдоха» буквально означало «життєславна» і звучало як Явдоня. Асоціюється це ім'я з покровительством земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі. Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків»:

Благослови, Боже,
Весну закликати,
Зиму проводжати.
Ой, весна в човничку,
Літечко в візочку.

22 березня - Сорок святих

Сорок Святих — день пам'яті ревнителів християнських, що прийняли жорстоку смерть за віру біля озера Севастійського. Разом із християнськими цінностями це свято має і прадавній зміст.

Природа починала оживати від зимової сплячки і люди вже чекали весну. У давнину кожна господиня мала пекти пироги, пампушки чи інше печиво. В різних регіонах України його іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів — «сороки», «жайворонки», «буслики», «птички», «пташки». Вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — сорок різних порід. Вважали, що цього дня сорока бере сорок різочок чи галузок і мостить собі з них гніздо. Казали: «Нині сорока — іменинниця». Тому калачики чи бублики, пампушки чи кренделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. Хто заможніший, обливав печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали. Потім роздавали діткам.

Дівчатам треба пригостити хлопців сорока варениками з сиром, школярі приносили своєму вчителеві сорок бубликів. Діти і старші дівчата ходили з обрядовими «жайворонками» і славили прихід весни:

 Печиво «жайворонки»

Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:
Іще по гороньках сніженьки лежали,
Іще по долинах криженьки стояли?
— Не сам же я вийшов. Бог мене послав,
З правої рученьки ключики давав
З правої рученьки літо відмикати,
З лівої рученьки зиму замикати.
Я тії сніги ніжками потопчу,
Я тії криги крильцями поб'ю.
І кубелечко я собі зів'ю,
І в кубелечку діток наведу.

Якщо на День Сорока Святих буде тепло, то стільки днів буде гожа днина, а холодно - бути сорока морозам.

7 квітня - Благовіщення

 Благовіщення, Філіп де Шампань, 1644

Це свято воскреслої землі, пробудження життєвої сили природи. Цього дня, вважали слов'яни, Дух світла благословляє Землю і все живе на ній. На Благовіщення прилітає ластівка — Божа птиця. Благовіщення - велике весняне свято, в цей день зазвичай уже тепло, тобто весна прийшла й утвердилася на землі. І для людей це була Благая вість, що має народитися Іісус. На Благовіщення вже не закликали, а вітали Весну: в багатьох селах були поширені дівочі хороводи біля церкви. В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі свято одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.

До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір'я — «щоб чули весну і самі про себе дбали». Пасічники цього дня виставляють на двір вулики. Якщо на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, то це знак, що цього літа вона заміж піде.

8 квітня - Вербна неділя

 Гілочки верби

Неділя за тиждень до Великодня називається "Вербною" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним". У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі - старі й малі, бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується служба і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне перед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

15 квітня - Великдень (Пасха)

 Великодні писанки

Великдень у християнстві - символ воскресіння Господнього, радості, вічного життя, завершення відкуплення людського роду. Сама назва Пасхи походить від єврейського дієслова passah - "переходити", і пов'язане воно з виходом євреїв з Єгипту, про що розповідається у різних біблійних книгах.

Перед своєю стратою Ісус Христос їсть Паску разом із своїми учнями-апостолами. Цей епізод Біблейської історії відомий як Таємна Вечеря. Коли вона проходила, Ісус показав зразок смиренності, омивши ноги своїм учням та обтерши їх. Звичаї, що супроводжують свято Пасхи, також мають дуже давнє походження. Христосування бере початок від послання апостола Павла до римлян: "Вітайте один одного святим поцілунком". При цьому віруючі уподібнюються учням Христовим. Звичай дарувати червоні яйця пов'язаний з іменем Марії Магдалини, яка після вознесіння Христа проповідувала Євангелія. Червоний колір - символ крові Христа. Яйце, що має значення символу життя взагалі, переосмислюється таким чином, постаючи символом вічного життя, котре дарував Ісус Христос своїм воскресінням.

В Україні Великдень має давнє коріння Готувалися до нього заздалегідь, а після вербної неділі вже розписували й фарбували варені яйця, робили писанки та крашанки, пекли спеціальну паску, обрядове печиво, готували багато інших смачних страв. Окрім цих обрядових ритуалів влаштовували великодні гуляння, молодіжні ігри, танці, розваги. Велике значення також мав обряд шанування предків. Нині віруючі також печуть паску, фарбують яйця, розписують писанки, несуть до церкви, щоб освятити. У церкві всю пасхальну ніч іде служба, у кожній хаті - свято. При зустрічі люди кажуть: "Христос воскрес" і відповідають: "Воістину воскрес".